Так, поки був дитям - все було приготовлене....але підлітком я вже сам собі міг дати ради...з 14-15 років кишенькові гроші у мене були свої..

В 15 и у них были. Это где-то 94-95

В 90-х вже було простіше заробити.....у мене цей період був у 83-84 роках

Ты так говоришь, словно я сказки рассказываю. В 83-84 деньги платили регулярно

Я про підлітків...)))

Ну, не в 12 лет же

Проехали

ОК.... Бажаю надалі ніколи не знати голоду!!...в будь-чому..

Спасибо

Гарував....але ж голодним не був, мабуть?...ну, так, щоб декілька днів..

У сусідів картоплю, цибулю інколи просив до мівіни...

Ну, хоч хтось.....а ми одного разу жабів наловили на полігоні, лапки відрізали та на багатті смажили

Жабами теж харчувався, коли влітку жив на Труханову острові, на Дніпрі, в шалаші, бо не міг квартиру найняти... Ну це, коли риби мало було.

А варана з'їв би?)))

Легко! Я до екзотики навпаки дуже охочий!

Смачний, зараза..))

Мені нема різниці - тоді або сьогодні....я не був (і не залишусь) без засобів існування..

Не працювали в той час?

В 90-х не платили, анедавно - приболела. Не хватало пенсии..

Атож, ліки дуже дорогі...у 90 поруч нікого не було?

Не було...

Сумно....вдвох було б легче..

Воно то так... Так і зараз вдвох лекше, ніж на одну пенсію. Дозволити собі нічого не можеш і ждеш кляту субсидію...

Ну, хоч субсидія....а то зовсім ***** був би..

Дійсно. При тотальній економії майже вкладаюся у суму. Але скоро сад весь випиляю...

На дрова?

Так. Є вже такі старі дерева, що майже не родять. Требя розчищати... Нові є, Але врожаю великого поки нема...

Великий сад?...дерев багато?

Ні. Зосталося дві здоровезні старі яблуні дась :0 року садіння. Та кілька старих вишень і слив. Молодняк є. Але то вже не для нас...

Діти допомогають?

У мене нема. Я одна...

Еххх....отак і я в якийсь момент зрозумів, що одному потім буде важко

Зрозумів і добре. А чоловік у мене помер, хоч і був молодший....

І я це зрозумів, коли батьки загинули..((

То страшне....

У 96-97 роках нам теж платили 3-4 зарплатні за рік... Але тоді хоч пайок давали..

Жах!... Сподіваюсь, що хоч на ланцюгу тебе не тримали?

Нет. Просто бедно жили

Ніхто не працював?

Мало заробляла мати. А я ще дитина була

Проте зараз ти вже життя знаєш..

Ага

Ти молодець....роби завжди так, як сама вважаєш за потрібне...прислуховуйся, але думай сама..

Не довелося... Взагалі в побуті не було такого стану....під час навчань лише іноді була деяка нестача в харчуванні..

За Хрущова брата будили о 5 ранку і він йшов до магазину займати чергу за хлібом Баба поралася з господарством і о спів на сьому йшла йому на зміну. Бін прибігав додому, снідав, а потім ми з ним йшли у чергу до баби, брали 6 хлібин. Баба - додому, а ми встигали на уроки. Хліб на 2 дні.

Я вже - брежнєвський

А я з 50 гоку. Пам'ятаю все.

Ого....19 років різниці.... Майже життя..

Так.

Батьки були дітьми війни.....розповідали про голод...я не міг повірити..

Мама завжди казала - "добре хоч ти став людиною"

Особливо важко повірити зараз, коли заходиш до крамниці.Раніше казали: Як би добре було, як би у крамниці було все. Зайшов і купив 100 г. Гроші ж є. А терер... Був у мене дід сусід, який казав:: я гірочок понюхаю і ситий, малинку понюхаю і ситий. Отак зараз багато живе. Ходять і нюхають по крамницях...

Хоч понюхати є що....((

Ото так

А ми у джунглях їли все, що могли вполювати ))))...зловили б слона - і його б з'їли )))

Закінчую. Треба сходити по хліб. Ато потім не куплю... Буле ліньки йти...

То вже й "до хліба" візьміть..

Який час?... Причина?

Було діло. В армії. Три доби. Навіть без краплі води.

Тебе десь загубили в лісі?

Ні, я залишався черговим по КПП і не було кому змінити, бо майже весь підрозділ виїхав на вчення, а той, котрий повине був змінити раптом потрапив до санчастини у важкому стані.

Ти, що, один на КПП чергував?

Так була ситуація. ((

Ніколи такого не зустрічав, хоч ситуації й набагато важчі були.....є устав, згідно якого повинно бути дві людини на КПП...

Дві й було, не враховуючи місцевих повій, котрі любили навідувати солдатів на КПП. )) А другий черговий раптово захворів.

Я маю на увазі під час наряду - повинно бути дві особи, а потім їх міняти теж дві особи..

Це за Статутом. А у нас стався форс-мажор. До того ж, у нас постійно Статут порушували. Отже, не дивно.

Однак дивно.....а що, їдальня не працювала, і не могли забезпечити їжею?

Ідальні працювала, хоч і не на всю потужність. Просто залишити КПП я не міг, а залишити когось замість себе теж міг. Коротше, вийшла х...рня конкретна.

Але ж хоч якийсь командир залишився?...і ніхто не згадав, що людина невідомо де, що вона голодна?...щось тут не так..

Там багато чого було не так. Кілька прапорщиків залишилося, але вони пили так, що пройти через двері КПП не могли. Доводилося відкривати ворота для виїзду машин.

Всеодно хєрня якась....а відпочивав ти коли, якщо один був?

Ніколи майже. Вночі закривав двері КПП та ворота на замок вже після того, як солдат зі свинарника забирав парашу свиням десь об 11-12.00. Потім сідав за стіл, щоби бачити вулицю, яка проходила паралельно та дрімав в такій позі. Вночі приходили повії, стукали у віконечко. Десь на третій день, не знаю звідки, з'явився фельдшер-прапорщик. Я пояснив йому ситуацію. Він швидко розібрався і знайшов солдата, щоб я міг поїсти та відпочити. Коли дійшов до їдальні, то мені дали дві порції всього, але їсти чомусь не хотілося. Так, подзьобав трохи, тре' було щось кинути до шлунку. Потім пішов спати. А коли прокинувся, то все вже налагодилося. Той мій напарник вже стояв на КПП.

ОК )))