маленький каструльчик

Між іншим, в укр. мові слово дОговІр має дублетний наголос, тобто правильні обидва варіанти. Хоча перший уживається частіше.

Угода замість договір?

Це синоніми, але в юриспруденції між цими термінами є певна різниця.

Таке враження, що люди самі себе не чують

В любом случае их понимают

У мене колега говорить: "наший/ваший" І неможливо відучити!

і ще іхній ))

їхній якраз уживаний варіант.

slovopedia.org.ua/34/53382/33325.html

Що таке ЇХ, ЇХНІЙ - «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича - Словники - Словопедія

Їх і їхній        Займенник їх звичайно є...

SLOVOPEDIA.ORG.UA

Українською - так. Але не російською.

Я говорила лише про українську.

От нервова система ))

ще у вас трємпєль замість вішака. Я в курсі, ага.

И кантор вместо весов

Не треба в Донецьк їхати, в Київ приїжджаю і чую те трусіт і спєрєді

Не треба і в Київ їхати, досить і тут почитати як Крем-Кондратій пише.

Мені його опуси тяжко даються, я їх часто просто не розумію

Навіщо?

Нудно.

Але я кажу про правильність вживання. Там, де воно правильно вживається, там воно вухо не ріже. Я про "Я стояла спереди вас"

Там ,где брошка - там перёд! ))

Як колись казала моя сусідка - а з ФУРАЖІВ кришталевих? )))))))))

якими ж це дозами?

Скільки влізе

Віштовхуючись від фуражу... ))

Извращенец))))

На абітурі іншої тари не було...

цю...это меняет дело. сорян бейби

Ни капли в рот))))

Ты чё приехала?!! ))))

В смысле)))

В смысле - пора пускаться во все тяжкие!...

Я пустилась. но на полшишечки

Слабовато...после карантина у сябров... ))

Депрессняк накатил

Воооот! Нада накатить, чтобы он откатил...

На работу мне надо

Когда выходишь?

Во вторник. завтра надо бухануть. или сегодня

Лучше сегодня

Не.я буду у Томы ночевать. я не люблю по пьяни

но она любит

Шкода, що такі помилки поширюють філологічні групи

Так отож...

Слухай, а от щодо "В КІНЦІ КІНЦІВ". А врешті-решт - це ж правильно?

Читала роздуми на мовні питання письменника Василя Захарченка. Цитую: "Подібного ж невтомного борця за чистоту української мови, старателя, подвижника на мовній ниві, авторитета для багатьох докторів і академіків української філології я мав щастя слухати на одному з творчих семінарів молодим літератором-початківцем у Харкові навесні 1964 р. Це був гнаний, переслідуваний, утримуваний під недремним кадебістсько-комуністичним оком старший викладач Харківського університету Наконечний (тому й тільки "ст. викладач" у свої понад 60 років, бо всякчас доводив, що рідна мова - наш духовний щит гнаний). Авторитет його в наукових колах був такий великий, що запрошуючи його на різні філологічні симпозіуми, неодмінно ставили в картці перед його прізвищем почесне "професор", "доктор наук", "академік".

Так-от цей мудрий чоловік нам, десь із півсотні майбутніх поетів і прозаїків доводив, що вислів "врешті-решт", який ніде не зафіксований у словниках, але який чомусь пішов гуляти по газетах, в усному мовленні, в романах навіть найзнаменитіших сучасних (не класиків!) прозаїків, є не що інше, як звичайнісінька калька з російського "в конце концов", і що треба вживати нам, українцям, як це робили наші класики, вислову: "Кінець кінцем".

- ледь не хором вигукнули ми".

Дякую!

Наконечний посміхнувся, м'яко сказав: "Нарешті".

Оцим "Нарештним" він і добив нас, і переконав. Я ж уже кілька років пробую переконати інших і не можу. Виступаю якось перед старшокласниками, розбиваю вщент оцю кальку "врешті-решт", і тут же за мною виступає з підсумком нашої бесіди їхня учителька української мови й протягом якихось п'яти хвилин разів десять уживає цей покруч "врешті-решт". Що тут ще скажеш?)

От тобі добре )

Я це прислів*я в Ужгороді перший раз почула.

Мова про доречність вживання. З чашкою все так, з чашки п*ємо чай, каву, не з кружки.

Я ніколи не виправляю. Просто ріже слух і дивуюсь людям