))

У меня создаётся впечатление,что в "последний момент", они осознают,что совершают глупость. Хотя есть и исключения...

Що може стати причиною для самогубства?

Много чего. От неустроенности в жизни, до состояния здоровья. Но,практически везде - непонимание и отсутствие поддержки со стороны близких людей

Скажімо, близькі розуміють страждання людини, але допомогти ніяк не можуть. Як тут бути?

Просто окружить человека заботой. Кому-то нужно ,чтобы это была явная,кому-то ненавязчивая...Люди разные,разный и подход нужен.

Так потрібно знати, що людина схильна до самогубства.

Можно и не знать, просто нужно быть внимательным к своим близким

Це так.

А чому він захотів ся повісити? Нещасне кохання?

Він прослужив лиш три місяці, а його дівчина вийшла заміж за іншого..

Ну, вислухали.... сказали йому - Тю, знайдеш собі кращу, ця вже бракована...не пройшла перевірку..

Нелегко таке пережити молодому хлопцеві. У нас, пам'ятаю, стрілялися, тікали з частини. Ми їх ловили.

Ну й барани.... Закон Архімеда знаєш?

У нас казали про Закон Архімеда: Скільки х..єм не труси, а одна крапля попаде в труси.

Це щось інше?

Ну, майже...я про те якщо десь втече, то в іншому місці притече..

Чомусь вірю в це тільки в негативному аспекті. Якщо десь вдалося не зовсім чесно урвати собі грошенят, то з іншого боку неодмінно відніметься. І добре, якщо грошима, а не чимось більш важливим.

В мене кращий приклад....як би мені не було тяжко в молодості - зараз це окуплюється десятками, сотнями разів... Моє молоде життя було іспитом, щоб зараз я міг жити гідно

Кожна Доля єдина-єдина:

Все в житті не повториться знов... (с)

...і вчитись краще на чужих помилках..

Так всі кажуть, але, допоки на своїй шкурі не перевіриш, то не зрозумієш помилку в повній мірі.

Якщо є розум, то можна обійтись чужим досвідом

Не завжди. У кожного своя Доля. Десь уникнеш, а десь ні. Знову ж таки Закон Архімеда. )

Це зрозуміло - чужим розумом все життя не проживеш

Всі ми живемо чужим розумом все життя, починаючи від народження.

Ну не скажи...

З самого народження батьки навчають дитину як правильно ся поводити, вчать розмовляти, виховують. Потім дитсадочок і знову дитину навчають та виховують. Потім школа і знову навчають, розвивають і виховують. Потім ПТУ, коледж, універ... Потім на роботі спеціаліста навчають та ставлять вимоги... Потім своя сім'я, в якій чоловік/дружина (партнер/партнерка) не прямо, але навчає... І таким чином людина все життя живе чужим розумом та передає "свій", а насправді, чужий розум своїй дитині. У людини формується навіть "своя" думка, а насправді... ну, ти здогадуєшся, думаю, чия. ))

Ти (я) живеш українським менталітетом - отже кілька мільярдів інших розумів вже не впливають на нас )))

))

Здогадуєшся (с)

Будь уважний - ся здогадуєш

Знову починаєш ягувати? Поставлю СЯ, коли захочу.

Так ти ж дипломований лінгвіст! А отже маєш знати, що в одному тексті стиль має бути витриманий.

Якщо на початку написав "як правильно ся поводити", то й наприкінці має бути "ся формує" та "ся здогадуєш". Це ж логічно, зрештою!))

Я не знаю цього діалекту. Просто так пишу. У Шкляра саме так і було. В одному місці СЯ, а точніше, СІ було перед словом, а в іншому ні. І це в межах речення або кількох. Очевидно, єдиного правила, на яке ти натякаєш, просто нема.

Я не натякаю, а прямо пишу. У Шкляра просто редактор був не дуже пильний... усього лиш...