Мені здається, має бути щось на інтуїтивному рівні - моя/не моя людина. І тоді вже зовнішність - це таке. Бо якщо говорити про характер, то ....мені той характер золотий, а комусь - ні. Наприклад, я в захваті від людини, а саме від її доброти. А хтось скаже: ппц, яка тютя безхребетна. Розумієш, про що я?

А щодо зовнішності... Я така людина, що навіть розписний красунчик мені буде здаватися огидним, якщо від нього пахне погано І тут ніякий характер не спасе. Смердить - і всьо.

Наверное,характер тут ни при чем.есть у человека мозги-не будет он зацикливаться на внешности..мне всегда казалось-что не сильно уверенный в себе мужчина будет искать себе красавишну,чтоб как-то доказать себе и миру-что он чего то стоит..у меня есть красавицы-подруги-которых мужья а-ля крокодилы гнобят и наоборот

Это все таки взаимосвязано.У зеков часто скверный характер,и это даже по внешности заметно.

Год назад, была в одной компании с молодой парой. Она просто страшненькая, а муж красавчик, но пообщавшись с ней буквально пару минут....совсем перестаешь обращать внимание на внешность.

Є харизматичні люди, зовнішність яких перестає бути важлива після недовгого спілкування. Коли працювала на заводі, у нас був заступник нач. конструкторського відділу - маленького зросту, з кривими ногами, лисий. Зате розумний, веселий, добрий, чудово грав на гітарі, складав вірші... Усі його просто обожнювали, особливо жінки)) Дружину мав красуню, на голову вищу.

Щодо навпаки - не знаю. На красивих, але стервозних краще споглядати здалеку))

Не знаю, есть такие люди к которым тянешься, все равно как они выглядят, худые или толстые.

а вот скверный характер никакой внешностью не прикроешь

Два алкаша хоронят своего третьего. Один говорит - А он неплохо выглядит. Другой отвечает - Так он уже три дня не пьет.