Теплого вересневого дня усі сусіди чули розмову на підвищених тонах на подвір’ї Сидоренків. Обурювалася Ганна, дочка Ірини.
– Йди геть звідси, ти давно мені не тато. Де ти був стільки років? Коли здоровий був, ми тобі непотрібними стали. А тепер, як занедужав і втратив сили, то до нас повернувся?
Ігор стояв на колись такому рідному подвір’ї і справді виглядав дуже погано. Говорити нічого не міг, бо хвороба дуже його підкосила. Хотів хоча би присісти, але донька його навіть на поріг не пустила.
Ігор родом з іншого району, але одружився тут, у Вербовому, і цей дім вважав своїм, бо сам, своїми руками його і збудував.
Одружилися з Іриною молодими, двоє дітей народилося. Ігор руки золоті мав, все вмів зробити. І серце добре. За свою роботу грошей не брав, то люди, щоб віддячити, наливали чарчину. Так і причастився Ігор до оковитої.
Потім усі чоловіки з села почали їхати на заробітки, то й Ігор з собою покликали, бо справді, руки золоті мав чоловік. Почав добре заробляти, грошей додому привозити
- Gudyma_ S
- Сім'я і діти
- 2020-08-20 15:25
Ну що сказати. Дочка нарікала, що батько про них забув і пішов до іншої. Вона вчинила не краще. Вигнати з двору рідного батька, який на ладан дише. Це треба бути ще тою марою. Тим паче, вже якщо вона так гарно рахує батькові гроші, то мала би пригадати, що хату батько поставив. А вона його з тої хати нагнала, як приблудного пса.
Заробила собі , коротше, баба Царство Небесне.
И все-таки надо было впустить. Угрызения совести теперь будут терзать всю жизнь.
Да... жизнь такова и это не единый случай, таких много и вот представить себе трудно как это обидно...Хотя с другой стороны его вина тоже имеет вес,а вот на сколько мы этого не знаем...
На что рассчитывал? Если жену было за что бросить, то детям с заработков мог бы эти десять лет кой-какую помощь оказывать - и отношение было бы другое. Не тот отец, кто родил, а тот , кто воспитал и вырастил. ИМХО.
Мог бы эти десять лет кой-какую помощь оказывать - и отношение было бы другое (с)
То есть, продолжал бы покупать к себе хорошее отношение детей? И почем оно в наше время?
Ниже Леонидовичу уточнил - папа мог бы с ней продолжать поддерживать нормальные отцовские отношения, даже имея другую семью. Так обычно поступают любящие отцы, когда с женой приходится расстаться.
Для тебе тут місця немає, йди до тої, якій ти 10 років гроші віддавав (с)
Врядли ей нужно было чтобы он спрашивал как ее дела и водил в кино..
Я так сразу и сказал - На что рассчитывал?
На то, что дети любят родителей не за деньги? Ну и что людей при смерти даже чужие на улицу не ввкидывают. Нормальные люди.
А друга дружина де поділася?
А то бува так, що бігають по бабах, поки молоді, а на старості нікому не потрібні.
Видалено.
Значит хорошо расставались
Мабуть.
Всех жен и родных и двоюродных надо держать при себе неподалёку,а то мало ли что случится
До речі, одного такого кадра знала. Він тричі одружений був... і з двома попередніми був у добрих стосунках. На похоронах всі три дружини ридали.
Так и есть,понимаешь,жизнь такая штука ну вот не сложилось у тебя с женщиной не можете вы жить под одной крышей так надо разойтись по тихому и остаться людьми без оскорблений и обид и проста стать хорошими друзьями...Жена у меня первая и одна но друзей много...
... хату таку збудував таку, що на все село.
З Іриною життя спочатку було мирним, спокійним, але потім, все частіше у їхньому спілкуванні переважали нескінченні непорозуміння. Всі тільки чекали, щоб Ігор на роботу поїхав, грошей заробив.
Та одного разу Ігор з роботи не приїхав. Хлопців попросив, щоб ті передали Ірині, що йде він від неї. Діти уже школу закінчили, тепер у них своє життя скоро розпочнеться. А він нарешті зустрів жінку, яка його розуміє і любить. То ж хоче трохи пожити для себе.
Ірина дуже побивалася, та не так за Ігорем, як за його грошима. І хоч діти вже виросли, без чоловікових заробітків було їм дуже важко.
Ігоря не було 10 років. Його старший син за цей час поїхав працювати у Польщу, дочка вийшла заміж, зятя привела на подвір’я, господарюють собі.
Ніхто не чекав, що Ігор з’явиться, та ще й такий немічний.
Ганна не запропонувала татові зайти з дороги до хати, нагодувати чи дати, принаймі, стакан води.
Натомість не вгавала:
– Йди, звідки прийшов. Для тебе тут місця немає, йди до тої, якій ти 10 років гроші віддавав. Що, як захворів, вигнала тебе? Немічний ти став їй не потрібний?
Донька і справді говорила правду, та це зараз немало ніякого значення. Все, що було потрібно батькові, прилягти з дороги, бо справді дуже погано себе почував.
Мами вдома не було, дочка на поріг не пустила. Зібрав Ігор останні сили і поїхав в рідне село, де народився. Жила там у нього сестра. Коли Марія побачила свого брата – не впізнала. Прийняла, в лікарню поклала, та не врятувати не змогла. Через три дні Ігор пішов у зaсвіти.
Виходить, приїхав Ігор, щоб попрощатися. Останніми словами його було:
– Передайте дітям, що я їх дуже люблю. Нехай простять, якщо зможуть.
Блин ты задрал у меня слёзы на глазах...
Такими щемливими розповідями ФБ засипаний. І всі вони вельми суб'єктивні... бо хто його зна, як воно там у родині було насправді.