Титульна нація — частина населення держави, національність якої визначає офіційне найменування цієї держави.

Поняття «титульна нація» вперше введено французьким поетом та політичним діячем націоналістичного спрямування Морісом Барресом наприкінці XIX століття. Баррес розумів під ним домінуючу етнічну групу, мова та культура якої стають основою для державної системи освіти. Баррес вважав, що національна держава може бути сильною тільки при наявності двох умов: національні меншини та етнічні діаспори повинні зберігати лояльність до держави титульної нації, а титульна нація повинна підтримувати «свої» національні меншини за кордоном.

Термін використовувався в СРСР для визначення нації, що давала назву автономним областям та республікам держави: радянські республіки, автономні республіки, автономні регіони тощо. Наприклад, титульною нацією Білоруської РСР були білоруси (с).

Опять же, терминология напоминает ту, что применялась во времена одного неудавшегося художника, по фамилии Шикльгрубер!