Нужно добавить что нехуй было между собой грызться... Гетьманат, Директория, Махно, Щорс... кацапы в итоге всех поимели...

12 лютого український уряд у Житомирі, куди він переїхав з Києва, вирішив звернутися по військову допомогу до Німеччини. А 13 лютого українська, німецька та австрійська делегації підписали у Бересті угоду про надання Україні військової допомоги. 18 лютого 23 німецькі дивізії вступили на територію України і наступного дня зайняли Рівне і Луцьк, а 10 австрійських дивізій розпочали рух на Одесу. Українське військо теж перейшло у наступ, і 2 березня Окремий Запорізький загін, Гайдамацький Кіш Слобідської України та Курінь Січових Стрільців звільнили Київ. 8 березня делегація Росії підписала у Бересті мирний договір з представниками Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини. Ним визнавалася незалежність України та Фінляндії, а Совнарком зобов’язався визнати мирну угоду між країнами Четверного союзу й УНР: «Росія зобов’язується негайно укласти мир з Українською Народною Республікою та визнати мирний договір між цією державою і державами Четверного союзу. Територія України негайно звільнюється від російських військ і російської червоної гвардії. Росія припиняє всяку агітацію або пропаганду проти уряду чи громадських установ Української Народної Республіки».

Проте більшовики не збиралися відводити свої армії з території України і відступали лише під збройним тиском. Коли ж на початку квітня уряд УНР звинуватив Петроградський Совнарком у порушенні умов Берестейського миру та у роздмухуванні війни між українським і російським народами, Георгій Чичерін, який замінив Троцького, відповів: «Радянський уряд не веде війни проти Української Народної Республіки. Боротьба іде між двома частинами українського народу, і мова може йти тільки про гаряче співчуття, що його трудящі маси Росії у ці трагічні дні для українського, і не тільки українського, народу посилають робітникам і селянам України».