Это проделки власти, но не желание всего народа так поступать, подданные очень боялись властелинов. Сейчас вспомнить сровне приписать всей нации этот поступок. Идя в новую эру старое отпусти, иначе будущее погрязнет в прошлом. Хватит оплакивать, пора отпустить души на небеса, иначе им нет покоя. Живи, твори добро, развивай страну, будь мудрее и воспринимай плохое как испытание и знак.

Про це писали чимало ще в 90-х.

Что тут непонятного, Путин воспитанник КГБ.

Докладніше: Список Сандармоху

Авдієнко Михайло Оверкович (1892), член Української Центральної Ради та ЦК УСДРП; редактор тижневика «Радянський статистик»;

Атаманюк-Яблуненко Василь (1897), письменник-журналіст;

Бадан-Яворенко Олександр Іванович (1894), професор історії;

Барбар Аркадій (1879), директор Департаменту охорони здоров'я часів Директорії;

Бойко Іван Іванович (1892), український вчений-агроном;

Вінницький Тарас (1890), колишній повітовий комісар Української галицької армії;

Войтюк Яків Семенович (1894), громадський і політичний діяч на Холмщині, посол до польського Сейму (1922—1927);

Волох Омелян (1902), полковник армії УНР, в 1933 р. — голова Українського бюро ВУЦВК Спілки шоферів;

Вороний Марко (1904), літератор-журналіст;

Вольф Михайло (1890), священик Римо-католицької церкви;

Грушевський Сергій Григорович, український історик, племінник голови Центральної Ради, видатного українського історика Михайла Грушевського;

Дятлів Петро (1883), професор, колишній член ЦК УСДРП;

Епік Григорій (1901), письменник;

Зеров Микола (1890), професор літератури, письменник;

Ірчан Мирослав (1896), колишній хорунжий УГА, член Компартій Канади та Західної України, письменник-драматург;

Косар-Заячківський Мирон (1897), член Політбюро ЦК КП(б)У;

Крушельницький Антін (187, колишній міністр освіти УНР, письменник;

Крушельницький Богдан Антонович (1906), син А. В. Крушельницького;

Крушельницький Остап Антонович (1913), син А. В. Крушельницького;

Куліш Микола (1892), письменник-драматург;

Курбас Лесь (1887), режисер, творець модерного українського театру;

Любинський Микола Михайлович (1890), міністр закордонних справ УНР (191, розстріляний 8 січня 1938 року;

Мандель Мойсей (1893), завідувач іноземною редакцією видань КП(б)У;

Мовчанівський Яків Опанасович (єпископ Афанасій) (1887), церковний діяч, розстріляний 8 січня 1938 року;

Озерський Юрій Іванович (1896), голова українського Держвидаву;

Олійник Василь (1900), секретар голови РНК УРСР Любченка;

Павлушков Микола Петрович, засновник Спілки української молоді, племінник Сергія Єфремова;

Панів Андрій, письменник, педагог та журналіст;

Пилипенко Борис Кузьмович, музеєзнавець, графік, член групи неокласиків Миколи Зерова;

Підмогильний Валер'ян (1901), письменник, літературний перекладач;

Полоз Михайло (1891), нарком фінансів УРСР;

Поліщук Валер'ян (1897), поет, засновник модерністської групи «Авангард»;

Решал Арон (1904), директор Всеукраїнського курортного тресту;

Рудницький Степан Львович (1877) — український географ і картограф, академік НАНУ, основоположник української політичної та військової географії;

Сірко Василь Петрович, учасник революційного руху на західноукраїнських землях;

Сіяк Іван (1887), заступник голови Директорії Бесарабії «Сфатул Церій»;

Скубко Борис Тихонович, герой українсько-російської війни 1917—1921, козак Армії УНР;

Стрєльцов Микола Костянтинович (1890) — старшина Армії УНР, журналіст і письменник;

Хижняк Михайло Федорович (1893) — старшина армії УНР;

Чехівський Володимир (1876), профе