Согласен абсолютно!!!....в крайнем случае найди себе переводчика..

Я думаю, что при желании можно даже только одними жестами общаться

Я взглядом могла))

Я тоже так умею

Аналогично.... Лишь бы понимали друг друга, и душой болели за Украину

Тобі особисто неприємно відповідати російськомовним?

Мені приємно, коли люди поважають мову й культуру країни, в якій живуть, а отже можуть цією мовою розмовляти, якщо потрібно, не кричать, що "ущемляют" їхні права,, або, як Гена, не пишуть, "я не понимаю по-иностранному".... а якою мовою спілкуватися в побуті - то їхній вибір і їхнє право.

Чесно, я намагаюсь все більше та більше приділяти уваги до мови....дітей вчу спілкуванню лише на мові, дружина теж максимально намагається долучитися до мови.... Але мене бентежить примусове нав'язування того, що декотрим тяжко освоїти на 100%

А мене не бентежить, тому що я, навіть живучи в ЗУ, не бачу жодного "примусового нав'язування". Це міф... Хто хоче, той говорить російською... Знайома продавщиця в магазині "1000 дрібниць", яка переїхала з Луганської області, сказала, сміючись, що їй за 5 років тільки двічі зробили зауваження, чому вона не обслуговує українською, причому в культурній формі. Двічі за 5 років, на "клятій бандерівщині"!.. Яке нав'язування? А вона й далі шпарить російською, "чтобы не коверкать красивый язык". І притому сама каже, якби вона в магазині в Луганську обслуговувала українською (до 2014-го, про нинішній період і мови нема), її там заклювали б...

На жаль, не вся Україна однакова... Колись були у відрядженні на львівському полігоні під Яворівом....одного з наших хлопців побили за російську мову... То було ще у 97-98 році..

Били місцеві, зламали щелепу й струс мозку...за те що "москаль"....хоч сам хлопець був з Бердичева

Такі випадки одиничні, хоча це, звісно, ненормально. Але ще гірше, коли на сході чи півдні б'ють за українську "бандеровцев"... а такі випадки теж були... в Україні - за українську... просто жах...

Тема "бандерівщини" для мене особисто болюча...але це геть не стосується мови....то зовсім інші речі..

Головною метою має бути відсутність примусу...не треба спускатися до рівня нацистів

У такому разі чимало країн Європи можна назвати "нацистськими", особливо у порівнянні з нами)) Не уявляю, щоб у Франції якийсь араб - продавець у магазинчику - не міг обслуговувати французькою... чи наприклад, каталонець у французькому Перпіньяні, який дома досі розмовляє каталонською.

По всій території?)))

що "по всій території"?

...спілкуються лише французькою..

А там громадянства не отримаєш, якщо не знаєш французької... і жодною іншою там у сфері обслуговування ніхто не послуговується... До речі, що здивувало, на відміну від інших країн Європи, там у маленьких містечках навіть гіда англомовного інколи важко знайти.

Це стосується лише Франції?....у штатах дві мови, а то й три....у Канаді, в Африці, Китай, Індія... Не заважають сусідам?

і хто із громадян США не знає англійської?

Французи та іспанці

Та невже? і яким чином вони стали громадянами США, не знаючи англійської))

А яким чином в Україні всі громадяни України?

Тому що після оголошення незалежності всім в Україні громадянство дали автоматично. Але наш російськомовний нарІд не дуже то поспішає вивчити державну мову, тільки розповідає вже скоро 30 літ, як їх притискають... а в країнах Балтії зуміли вивчити, бо там їх справді притиснули... і хто захотів мати роботу, той таки вивчив... як моя родичка і сестра однокласниці литовську...

Людмило, річ йде не за перші роки незалежності, а про сьогоднішній день... Те ж саме відбувається й за кордоном (можливо трішки жорсткіше)

"саме відбувається й за кордоном (можливо трішки жорсткіше)"

Якщо за кордоном це відбувається жорсткіше, то про який "нацизм" у нас мова?..

Сидимо з француженкою у київській кав'ярні, офіціантка звертається до мене російською. Француженка питає: "А якою мовою вона говорить?". Чує на слуїх різницю... Кажу: "російською". "А у вас дві державні". "Ні, одна,українська". "А чому тоді вона до тебе говорить російською? " І як людині пояснити?.. А ти про нацизм у нас... смішно навіть... чесне слово...

Про нацизм ти не зрозуміла, на жаль..

Державна мова та вивчення її - так й повинно бути... А спроба силою змусити спілкуватися та створювати геноцид мовний (за вимогами додика) - то хіба не є нацизмом?

А давай не будемо про диванних "нацистів" і ботів))) та їхні вимоги... бо так можна далеко зайти... До того ж маю йти у справах, тому для себе цю дискусію закриваю)

От бачиш, одразу "а давай не будемо".....але ж вони - є!!!...й від цього нікуди не дінешся... Доброго дня тобі!!

А на питання відповісти?....чи бракує аргументів?

Шлунок їх не сприймає.

Це означає, що нема різниці якою мовою спілкуватись?

Для шлунку - так.

Тоді для чого не так?

Для розуму, душі і серця.

Легше стало?

Важко донести свою думку до людини яка поважає тільки свою.

Авжеж..... Особливо та людина, яка кожну мить може змінити свою лінію на протилежну.... Так?))))

Де, покажи.

Сліпий?

На який мові ти мені відповів на початку?

Як хочу так і відповідаю, що характерно, грамотно, не принижуючи жодної мови, (на який мові - і не грамотно і принизливо для українців).

То що ти мені хочеш довести, якщо не розумієш про що ведеться мова?)))))

Тиц пиздиць - приїхали.

З цього й потрібно було починати

Я тебе розумію, ти мене розумієш - невже цього не достатньо?

Тільки хотіла писати розлогу відповідь, як натрапила на відповідь Ріґо. Там все ясно, додати нічого.

Тоді ще проаналізуй відповідь додика....а ще.... Ти сама як давно почала писати українською?

У мене україномовна сім*я, росіян немає. Чи про що ти питаєш?

Ти раніш писала тут російською.... Що змінилося?

А... зрозуміла.

Це була повчальна історія для мене. І початок моєї особистої війни. Хто в окопах, хто на дивані. А моя війна тепер така.

Кілька років тому, війна тоді вже почалася, одна людина мені сказала: «О чём вы говорите, какие вы украинцы, я приезжаю во Львов и со мной все, везде и с удовольствием разговаривают на русском». Тоді мене це так вкурвило. Стало тяжко. Адже я ніколи не надавала питанню мови ніякого значення. Ми переходимо на російську і не розуміємо, що цим себе принижуємо. Ми в Україні докотилися до того, що україномовні почуваємося третім сортом, а перший – це російськомовні. І вони милостиво дозволяють нам з собою говорити російською. В той день і почалася моя особиста війна – я більше не переходжу на російську. Ні з ким. Ніколи. Бо той сором за себе, що відчула в тій розмові, ніколи не забуду.

Мені не соромно за мою російську, чи українську.... Бо перша - то мова мого дитинства, нею розмовляли батьки та вчили у школі, нею говорили майже всі сусіди, друзі, однослужбовці..... А українська - це мова моєї батьківщини, також інші мої сусіди, друзі та решта..

Вести теревені про незнання рідної мови (української) може лише недалека ледацюга, яка до того ж чимось ненавидить саму українську націю.... Але одне але!!!... Зрозумійте, шановні....тим, хто півжиття спілкувався російською - дуже важко одразу перейти на іншу...повинен спливти час... Але це, звісно, не означає, що зовсім не потрібно бути українцем ще й по мові...

Уффф, якось так....вважаю, що ми порозумілись..

Я відповіла на твоє питання, але ти не зрозумів

Можливо.... Вибач

А вот прикинь.....выплюнет письку со рта и заспивае на чистой соловьиной

А если она захочет чоботы?

Резиновые?

Гумові)))))

Отож)

Заклюють.....чи як там...

Таки да

А як краще?....щоб клювали мовою чи язиком?

Абы не беременели))))

Цнотливих не так вже й багато лишилось

Про хуже лучше не думать... Но, на моё благосостояние точно никак не повлияет..

А по поводу общения с другими - никто из моего круга общения не делает упор на язык (мову)....все друг друга понимают..

Про работу понятно... Что даст язык? Есть ли конкретно вариант, что это поможет украинцам стать богаче, цивилизованнее, мудрее?

Я не вижу вариантов.Если человек.простите,чмо-то и говоря на украинском он будет мусорить ,хамить и дурковать.

Именно это я и хотел подчеркнуть