Додому вже й не тягне? )

Нет....приезжаю как будто в чужой город....все в запустении...тот парк где гуляла,двор,где выросла....обшарпаные пятиэтажки,арки над подъездом давно нет,майданчика детского тоже....школа осталась и та...чужая какая-то....щемящее сердце ностальгия только.....море только родное и вечно любимое,но оно вне времени...

Та не запущене все, просто Київ оновлюється дуже швидко і на фоні цього решта міст здаються пошарпаними

Нет,Тера,в детстве наш дом красили каждый год,под балконами рос виноград,который доходил до 3х этажей...в парке много людей,музыка,качели,лавочки,а теперь только бурьян через разтрескавшийся асфальт.....какие то магазинчики вместо гастронома....закрытый кинотеатр и рядом 9ти этажный дом появился прямо в парке возле кинотеатра,наче здрасте.....все заплеванное и загаженное....не уютно.....а раньше это был один из крутых и самых зеленых районов....на площади всегда по праздникам фейерверки и дискотеки,я в окно могла их рассматривать.....старики остались и те умирают потихоньку.....пустынно и холодно....

Стоп, ти переїхав???

То було давно й брехня))...так вийшло - у 92році)...

Я би на твоєму місці звідти ні ногою

Хто знав, що так станеться)...батьки виїхали мене не спитавши... вертатися було нікуди...

То ви отак і живете досі розкидані - батьки в Росії, ти - тут?

У минулому році померла моя друга мама, з якою батько й переїхав...батько репетує "бандэровцы" і їхати на батьківщину відмовляється - він звідси...так і живемо...доречі, у неділю я тільки-но прибув з Естонії)...

Співчуваю

___________

я бачила фотки)

То була реклама, а фоток 700 штук)...ось відсортую і виставою у блозі))...

Як адаптувалася?

Это Родина моего отца, то было к кому обратится за помощью) но как только устроилась на работу перешла жить в общагу.

Самостійна баришня)

Ніколи не жалкувала?

Есть такое)) Нет, не жалела... ) Да и здесь я уже дольше живу, чем там где родилась)

А що стало поштовхом до переїзду?

Все началось с отпуска...влюбилась в Украину)...и уже через два месяца приехала навсегда)

Охініфіга собі ти рєзка

Знаю )

Як ти прижилася? Тяжко було?

Нет.я любила его. он казался мне умным и добрым.жаль что это не так

Багато всього стається з нами за життя

Так. 27 лет мы женаты.

Немало

Знаю. и он знает. снимая очередную акушерочку звонит мне...сказать что любит

Значить, його це гризе

Меня не стыдно показать коллегам. я поддержу их разговоры. хотя они меня вечно обсирают

А їм не здається, що вони лізуть не в свої справи?

Обсирают за мою работу..типо труповозка. а они ГИНЕКОЛОГИ

Дивні люди.

Ти їм скажи, що ми в вас віримо більше, ніж в них, гінекологів. Бо у нас як похід до гінеколога - то це цілий стрес, оскільки не довіряємо. Я в минулому році до своєї пішла - вона мене в онкоцентр відправила, пізда така. Я пішла зробила узі грудей, лікар спитав, шо я від нього хочу. Отакі там лікарі. А ваші принаймні чітко знають, що з нами, болєзними, на виклиці робити. І в більшості випадків дають нам раду.

Я молчу..зачем они мне

Я теж свого часу наїздилася

це не рахуємо, бо за тебе відповідали батьки)

Вот -вот! А я, хотел остаться!)))

Вірю ))

Ти переїхав, я так зрозуміла, в місто, в якому ти давно працюєш, воно для тебе не нове

Ну, воно й не було ріднім..... З часом

Я питаю про досвід переїзду на зовсім нове місце - абсолютно

Ну, що тобі сказати.... За все життя в мене було більше двадцяти переїздів.... Але залишався ненадовго.

А цей випадок - змінив все моє життя.

На батьківській землі лишив будинок, пустий..... Може колись й повернусь, пізніше