Уляна Кравченко

ПІД КРУТАМИ

Радуйся, земле чорна, кріпка.

Тіла і крові причастя приймаєш...

Кров'ю насичене лоно твоє

зродить Титана,

Велетня помсти

за вчасну їх смерть!..

* * *

Сотні синів...

Воїнів лави упали...

віддали могилі...

Дух не упав...

Дух їх живе!

Полум'я блиск увесь —

Сонце здобути хотіли —

волю святу!..

Земле-могило!

В тобі та слава стрілецька не згине...

Чину не згине краса!

Ті, що під Крутами в бою упали,

могилу знайшли;

але колискою стане могила...

зродиться волі Жрець і Герой!

— Хто це? Хто сміє казати:

Неволя довічна...

Воля жде жертви...

Тільки... за жертву геройського чину —

воля здвигає Прапор!

Радуйся, земле!

Розкіш свободи —

жертвою чину — осягнеш...

Дні найщасливіші... найближчі...

дні, що ідуть, це наша Весна!

Радісне Розквіту Свято!

Вічності світло — Життя!!!

Любов'ю нашою ясна,

туга кріпка!

Кров'ю насичене лоно родюче

Велетня помсти,

Титана нам дасть!

(191

Євген Маланюк

МОЛИТВА

Уродило руту, руту —

Волі нашої отруту.

(Тарас Шевченко)

Вчини мене бичем Твоїм,

Ударом, вистрілом, набоєм,

Щоб залишивсь хоч чорний дим

Над неповторною добою.

Хай безсоромні очі їсть

Тих, що живуть без сліз і чести,

Хто скинув і любов, і злість,

Бо не під силу було нести.

Хто все зітхав — заснуть, втекти,

Сховатись за Мазепу й Крути,

Коли грозою йшли — віки! —

Над полем рути і отрути.

Твоїм бичем мене вчини,

Щоб басаманувати душі,

Щоб захитать і знову зрушить

Смертельний чар дичавини!

(20 листопада 1933 р.)