Кто это ?...

Прадед мужа.

...

Видалено.

Родственник.

Ого! дуже старе фото...

А это уже мои прадед и прабабушка......архив семейный собирал анкл*) и .... всем потом разослал и даже издал типографически )

Мабуть, так, але це фото не відклалося в пам'яті.... забагато інформації було... Те, що показувала фотки бабусі, мами, сестри, племінників, себе, молодої-красивої, точно знаю))

Пасиба... сейчас я уже старая и некрасивая но мне приятна шо ты меня смогла увидеть другой

Дарагая, раніше ми були молоді і красиві, а зараз тільки красиві)))

Візьми чи бодай перефотографуй... Мої племінники (ще малими) порвали весільне фото баби й діда... потім воно взагалі десь загубилося. І тепер з бабусі є лише одно фото - з паспорта... де вона вже старенька.

Давно хотіла...в мене ще живий дідусь...за 90...

Це добре.

їздить в церкву на велосипеді сама в шоці))

Ого! молодчина - дідусь!

А чому із "закрашенными"?

Не знаю. Очень старая фотография.

Приблизно яких років фото?

Еше довоенное....

ОК.

З голим торсом? Белоновський?

Слева.....вверху.....только лицо видно

Знаменитий родич!

Да шучу....

А если серъёзно - есть фото прадеда....1903 года.....он на Варяге служил.....попал в плен, когда затопили крейсер.....а потом отпустили - и два года своим ходом добирался домой

А у меня из Варяга есть медальенчик...

Фигассе.......откуда?

Подарок графини .

А кому подарили?

Мне

Прикольно.....А кто?....когда?....по какому поводу?

Это было лет 10 назад...ну и не в нашем государстве.)

Класс

А я вже й повірила( А чого - цілком могло бути: Рєпіну позувало чимало відомих людей для цієї картини...

Хоча в твого прадіда теж цікава доля.

Прабабушка думала что убили или пропал без вести.......тогда почти всех пленных офицеров и матросов японцы потом официально вернули на родину.....а дед попал отдельно в какую-то тюрьму....хорошо, хоть вообще отпустили

Уявляю, скільки було радості, коли він повернувся.

Я помню только бабушку....когда её не стало мне было всего 11....рассказы помню, но не подробности...

И деда есть фото, зима 44-го....в день призыва....а через два месяца погиб под Тернополем....и последнее его письмо-треугольник есть

Клас ...

Багато старих фото комусь подаровані, підписані... і це добре... бо я вже навіть на власних починаю плутатися, у якому то році сфоткано)

До речі, мій прадід ще був живий, коли я народилася і бачив мене )

Я пам'ятаю одного прадіда і двох прабабусь. Одна померла, коли я вже на роботу пішла. То була така баба - всім прикурити давала)

А на фото - прапрадід по іншій лінії, материнській. Його всі згадували як дуже добру людину.

Ого, то ти з родини довгожителів

Певно, по тій лінії мій дід помер наймолодшим - у 75. Але то було здорове покоління - нам до них не дорівнятись...

Мабуть так. Моя бабуся дожила до свого 91-річнго дня народження, а на наступний день пішла... Так от в свої 90 вона просила допомогти їй зручно сісти. Зручно сісти - це вона спиралася спиною і підтягувала коліна до грудей - шось там читала, чи писала в такій позі. В 90 років! Мені 44, але я так ноги під себе не підтягну - всі суглоби хрустять і стріляють. Так що да - ми гнилі

На жаль.

Привіт, Олеже.

Не хочеш перефотографувати? Колись розповідатимеш дітям історію роду наочно

Чому ні? З родичами не дружиш?

З тими-дружу. Можу взяти та перефоткати. Тількі нікому показувати.

У тебе ще все попереду!

Подивився на фото Велончелістки та згадав як любив реставрувати фотки в фотошопі(Альцгєймєр відступив на крок)))

До слова...

Це я знав)

Саме для того і вчу мови. Намагаюся.

ОК)