«Степи мої запродані жидові, німоті, сини мої на чужині, на чужій роботі»

«Царів, кровавих шинкарів, у пута кутії окуй, в склепу глибокім замуруй».

Гайдамаки гуляють, карають; де проїдуть – земля горить, кров’ю підпливає… Гайдамаки стіни розвалили, – розвалили, об каміння ксьондзів розбивали, а школярів у криниці живих поховали»

«Чи Бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе…Може й бачить, та помага, Як і оті гори»; «А Бог куняє. Бо се було б дивно, Щоб чути, бачить – і не покарать…А Бог хоч бачить, та мовчить, Гріхам великим потурає»; «Не благай, бо пропаде Молитва за Богом. Не поможе милий Боже, Як то кажуть люди»; «А ти, всевидящеє Око!..Не дуже бачиш ти глибоко!». То же самое – в прозе: «Скоро ли долетят эти пронзительные вопли до твоего свинцового уха, наш праведный, неумолимый, неублажимый Боже?»