- Це ніби наркотик. На війні моє життя набуває сенсу. Там буває ніде помитись, їсти доводиться з солдатського котла, спиш не більше трьох годин, прокидаєшся від стрілянини, там у будь-яку мить хтось може кинути гранату - але все це загострює відчуття життя. Розумієш? Ти щохвилини, щосекунди відчуваєш, що живеш. Там немає місця для суму, нудьги, сумнівів - ні для чого немає місця, крім величезної любові до життя. © Заїр (Пауло Коельйо)
- Gudymа_S
- Книги, журнали
- 2017-06-12 13:52
От тільки потім, після війни, у тих, хто виживе, цей сенс зазвичай начисто втрачається... Таке "втрачене покоління" описали у світовій літературі колишні ж вояки Хемінгуей, Ремарк, Олдінгтон, Дос Пассос...
І навіть Рембо з тієї опери...
Ты пышаешь кым або чим?
Видалено.
Откуда только аватары беруться...