Будьте великі, як верба
Здорові, як вода
Багаті, як земля!
.........
С праздником !

В воскресенье вербное

Верба расцвела

От луча весеннего,

Первого тепла.

Прокатился с грохотом

Ледоход речной,

Отозвался колоколом

Праздник над землёй.

И слезами капает

Парафин свечей,

От огня священного

Солнце горячей.

Бледными листочками

Верба прорастёт,

Лопнувшею почкою

Сердце оживёт!

В чужбине свято наблюдаю

Родной обычай старины:

На волю птичку выпускаю

При светлом празднике весны.

Я стал доступен утешенью;

За что на Бога мне роптать,

Когда хоть одному творенью

Я мог свободу даровать!

Відгуляли, відшуміли заметілі,

дочекалися ми Вербної неділі.

Принесли із церкви гілочки свячені,

осяйні, весняним сонцем золочені.

Забуваються всі клопоти

й страждання,

оживають у душі слова прадавні:

– Верболіз, бий до сліз!

Не я б’ю, верба б’є,

будь здоровий, як вода,

а багатий, як земля...

Увійшла в свої права

весна-газдиня,

моя доня вже готує цибулиння,

будем крашанки невдовзі

фарбувати,

бо ж Великдень – світле свято –

йде до хати.

Це не чари – обереги предковічні.

І відлунює у серці слово віще:

– Топчу-топчу ряст, ряст,

Бог здоров’я дасть, дасть...

Дай, Боже, діждати

й на той рік топтати...