А мне нравицо))

А в самом низу не смотрела цитаты?

Народ да...... Злость, алчность...

Нi, це критика ...

О ні !.

Це не критика , це КРИК души ПАТРІОТКИ.........

Пряма і чесна, вона обрала девізом свого життя правду і сміливість. Її турбує духовне здоров'я нації, що втрачає свою природну самобутність, забуває вивірені століттями одвічні моральні закони:

Які слова страхітливі — дволикість,

дворушництво, двозначність, двоєдушність!

Двомовність — як роздвоєне жало.

Віки духовної руйнації.

Змія вжалила серце нації.

Вона багато придiляла уваги мовному питанню, подивись внизу... Але не в такiй категоричнiй площинi як ти пiднiс

Я бував на її творчих вечорах. Вона завжди була такою ..... безкомпромісною, категоричною і однозначною. Вона не вміє "крутити хвостом" і бігати між "крапельками політичного дощу".

Почитай її твори.....

Читаю..... Я до того, що без злiстi, а з критикою

Розумнiша та Мужнiша за десяток тут присутнiх мужського пола..

Та і не тільки тут. А політікум?

А полiтикум в неi тут

"Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькана національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії".

Так! Сильні слова!

Клас!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

я там еще Зирочке написала, почитай тоже такой берущий

"Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькана національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії".

В точку!!!!!!!!!!!!

да

Уже да?

неа

ая-й

и тебе

А мені це:

Я, що прийшла у світ не для корид,

що не люблю юрби і телекамер,

о як мені упікся і обрид

щоденний спорт - боротися з биками!

Я одягаю пурпуровий плащ.

Бики вже люттю наливають очі.

Я йду на них!.. Душе моя, не плач...

Ці види спорту вже тепер жіночі.

А бики все бикують

Привет, Зирочка,

а это как?

Шукайте цензора в собі.

Він там живе, дрімучий, без гоління.

Він там сидить, як чортик у трубі,

і тихо вилучає вам сумління.

Зсередини, потроху, не за раз.

Все познімає, де яка іконка.

І непомітно вийме вас - із вас.

Залишиться одна лиш оболонка.

а це:

.......А може, я несправедлива до неї?

А може, саме таку дружину треба козакові, —

до печі і до городу, до коней і до свиней,

і до ради, і до поради, і вночі до любові?

Таку м’якеньку і теплу, як перестиглу грушу,

щоб тільки дивилася в очі і ні про що не питалась.

Приніс чоловік додому свою потовчену душу,

а жінка, як подорожник, до всіх виразок приклалась.

Що в неї й хата не хата, а так — прикалабок раю.

У неї — на двох глупоти, у нього — розум на двох.

У цьому твердому світі він, може, ніякий скраю,

зате як прийде додому, — для жінки він цар і Бог.

На неї можна нагримать, і можна її побити.

Вона простить, приголубить, розсолу тобі внесе.

Ти, може, від мене втомився. Мене потрібно любити.

А там треба тільки женитись. Ото женився — і все.

так думательно

"Скрізь відозви і заклики — вийти на всеукраїнську акцію протесту.

— Не піду, — сказала дружина. — Протестувати проти своєї держави?!

А вона ж не своя. Ми ж її передоручили будувати чужим. От вони й будують чужу, не нашу, антиукраїнську Україну".

"...вичитав у одному журналі, що там десь високо в горах, у вічнозелених нетрях є плем’я, яке не говорить між собою, а пересвистується. І я подумав — от якби й у нас не говорили, а пересвистувались. Бо стільки вже наговорено, до цілковитої втрати смислу. Та ще й якоюсь мовою недолюдською, сурогатом української і російської, мішанкою, плебейським сленґом, спадком рабського духу і недолугих понять, від чого на обличчі суспільства лежить знак дебілізму"

"Ми думаємо, що це у нас шляхетна толерантність, а це у нас воляче терпіння".

А наш король, а ми його васали,

а чорт візьми, я теж його васал.

Усі йому вже оди написали,

лиш я йому ще оди не писав.