У нас в Турции такое было, еще и в шлепках поперлись.

Там я не лазил особо. На канатке поднимались.

Доброго дня! Я дуже поважаю цих людей. В Турції взбиралась на гору). Така краса й простір.

А ти була в горах хоч раз в житті.... з мінімумом харчів , в штормовці і кедах , з палаткою, варево на тринозі в казанку , чай на дровах... і з тими друзями , які вміють підставити плече чи подати тобі руку допомоги в тяжку для тебе хвилину ?.

Вся буденість внизу , а ти поруч з небом....

А який чистий та великий місяць в горах ....поруч з тобою , на відстані протянутої руки.

Були просто знайомі такі люди. На жаль, не була.

Відчуваю твій не зовсім веселковий настрій....

Не була ?. Значить не жила!.

Кинь все і поїдь ....хоча б до підніжжя гір і ти відчуєш насолоду на деякий час від життя.

Буденість - це алгоритм подій які повторюються з дня на день , втомлюючи своєю монотонністю.

В горах була, але не як альпініст, на Ай Петрі, в Греції, в Турціїї. Дуже подобається. Може й поїду...... Маю надію. Там насправді забуваєш про все.

Нехай твої надії збудуться....

На все добре !.