...I пiдiйнялася армiя пархатих, i взяла по камiнцю ..

Надія Савченко

Я присвячу вірш українці -

Тій, що виборює свободу,

Сміливій і чарівній жінці

З лицем, що можна пити воду.

Вона в нас зараз не в фаворі,

У владі в неї закоротка путь.

Їй донедавна дарували квіти кольорові -

Тепер готові каменем жбурнуть.

Було у вас тоді зачарування,

Хотіли, щоби, як чарівники,

Всі ваші чвертьвікові сподівання

Надія втілила лиш помахом руки.

Такого не буває, добрі люди!

І зміни ни прийдуть, як не проси.

Коли ви маєте за звичку по усих усюдах

За гречку віддавати голоси.

Коли ж дадуть іще і гривні -

Тоді вже все одно про що кричати:

«Даешь Россию!» - голосили, наче півні,

За гроші продасте і маму з татом?!

Якої ж тоді хочете свободи,

Коли ідете в них на поводу?!

Такої волі не існує і в природі -

Сидіти на цепу написано вам на роду?!

Прислухайтесь до совісті своєї!

Чомусь вона у вас мовчить?

Чи вам однаково - чи з нею, чи без неї?!

Невже вам Україна не болить?!

Невже ця шокотерапія -

Їх електронні декларації,

Іще не вбила в вас надію?

Невже не бачите стагнації?

Почистіть Авгієві стайні,

Поприбирайте з влади це лайно.

І будьте в цьому одностайні -

Бо іншого нам не дано!

Я знову повертаюсь на терена -

До жінки, що є символом надії.

Збирайтесь під її знамена!

Вас кличе «Рух» і хай здійсняться наші мрії!

(С) Людмила Горобець

17 грудня 2016 року