Без конкретики важко щось сказати... У моєї колеги була подруга (не знаю зараз про них нічого), яка багато років працювала у Польщі у родині ксьондза. Він мешкав разом із сестрою. Для всіх - із сестрою... Насправді ж вона йому була зовсім не сестра. Він жив із нею як із жінкою. І та від цього дуже страдала, інколи запивала і влаштовувала п'яні дебоші. Ольга (назвемо українку так) не раз із ксьонзом її зв'язували, щоб заспокоїти. Бувало, що по півроку не пила, а потім зривалася. Ользі вони довіряли, бо та все знала, але мовчала... І шо скажеш про таку ситуацію? Виходить, що людей вони боялися більше, ніж Бога? А не простіше було б закинути служіння, змінити місце проживання і жити, як нормальні люди? Менше б гріха і перед Богом, і перед людьми...

Что все мы прежде всего люди...а не святые

Отец Ябывдул, не виноват, просто прихожанки, сильно настырные пошли

Називається "Всюду жисть"... Нічо такого, це буває постійно, скрізь... Он Толстой- написав повість Отець Сергій. (Фільм був. але повість краще)... Це все буденно і звичайно.. жизнєнно..

Вопрос падре-"а что,бабца правда красивая?" ))

Вспомнила "Одиночество в сети" Вишневского... Жаль...

Сейчас это уже норма)

Эх, Таня, даже думать не хочу.

Вот только не нужно пересказывать историю моей соседки , её и так все знаю ....

Ничего....если бы я хоть каким то боком их знал,тогда бы и вынес свое суждение,а так....

Ой Танюш даже не знаю,я не судья..

Да что там пастора, ты Лёпу попробуй соблазнить.