Відповіді Lenok

Любимій сам должен предложить.

У небі, небі темному,

Де ходить Миколай,

Листів вже назбиралось,

Хоч в вогнище скидай.

А в тих листах написано

Мільйони побажань,

За голову хапається

Старенький бородань.

Колись в молитві радісній

Прохали дітлахи

отримати цукерочки,

ведмедики, ляльки,

Чи пряника, чи коника,

чи книжечку, чи м’яч,

Тепер таке прохають всі,

Що хоч сідай і плач.

Данилко он, з Тернополя,

замовив гіроборд,

І це серед замовлень ще

Далеко не рекорд.

Прохає Настя лялечку,

Таку, немов жива.

І у старця небесного

СивІє голова.

Бо він пройшов крамницями –

Отетерів від цін.

Та ж народити справжню

Дешевше буде всім.

В листі від Олі-скромниці –

Якийсь магічний ЛОЛ,

«І ноутбук» - дописано.

Старець за валідол.

Тут просить Вітя Леґо,

Наталя Чічілав,

Олежик дрон потужний

Для себе забажав.

Іринка хоче епла,

Не старшого, ніж «шість»,

Сашко – боксерську грушу,

щоби зганяти злість,

Ігорчик про навушники

Фірмові попросив,

«Щоб не якась дєшовка» -

в листі наголосив.

Олеся хоче шубку

(і ляльці, і собі),

І золоті прикраси,

і пірсинг на губі,

Василько просить тачку,

щоб їзили батьки…

Поставили задачку

Старому малюки…

і журиться старенький

на хмарці крижаній,

Ніяк не зрозуміє,

коли відбувся збій.

Чи, може, сам і винен,

бо тупо завтикав,

Коли літ з 20 тому

він скромність роздавав.

І діти виростали,

Батьками стали всі,

Не вміють відмовляти

Ні дітям, ні собі.

І просять в Миколая,

без міри, ще і ще,

І забувають часом,

З чого почалось все.

Коли на перше місце

Велична і свята

Ставала дуже скромно

Сердечна доброта.

Коли святий Микола

Від себе відбирав,

А всім нужденним, бідним

У скруті помагав.

…

Де Миколай живе,

Великий жовтий місяць

Усміхнено пливе.

І старець посміхається,

Багато бачив він…

Листи згрібає жменями –

розпалює камін.

Йому старому й мудрому,

Все видно ізгори.

Він знає – тільки вибрані

отримують дари...

За октябрь было 1500, за ноябрь еще нету платежек

Елена прекрасная и премудрая.

Главное чтоб вакцина без побочных эффектов.

Моя собирала игрушки с киндер-сюрпризов.

И одно время были наклейки такие, в альбом их вклеивали. Не помню, как называются. Но это давно было.

Сейчас картины раскрашивает, по номерам которые. Одну раскрасила и еще одна есть. Принесла и говорит, это тебе. Теперь вот думаю, что с ней делать, чтоб ребенка не обидеть. Придется в спальне своей повесить.

Еще как будет.

В молодости было.

Давно. Старая уже.

Если хочется со страшной силой, покупаю.

Видимо да.

Оччень давно.

Пусть только кто попробует.

Пытаюсь. Но боюсь, что альцгеймера мне не избежать.

Боюсь за один раз, я даже не выучу это слово.