Відповіді Інквізитор

Mo-do. Eins, zwei, polizei…

Так.

У кожної людини є природний інстинкт самозбереження. В когось він сильний, тобто дуже розвинений, а в когось не дуже, але він є. В момент смертельної небезпеки людина хапатиметься за соломинку аби тільки врятуватися. Навіть ті, в кого цей інстинкт не дуже сильний, все одно намагатимуться уникнути смерті. Якщо в повсякденному житті ми не готові вбивати інших, то під страхом смерті можуть проявитися такі здібності/риси, про які ніколи й не підозрював.

Що я мужичок ого-го. Не моя думка. Отже, рано мене списувати з рахунку.

А хіба вона пішла назавжди? Може ще повернеться. Не розумію кому вона заважала. Закривала свої питання раніше інших і що? Потрібно було накидатися на неї за це? Якісь люди тут жорстокі. Мені буде шкода, якщо вона не повернеться.

Лише на Балтиці. Навіть взимку.

В київських університетах, я чув, пускають лише своїх. Щодо дитсадочків не знаю. Думаю, що чужих не пустять точно.

Дуже хочу. Це буде прямий доказ того, що Альянс на боці України. Більш того, я хочу, щоб уздовж кордону з кацапстаном стояло якнайбільше баз НАТО. Також хочу побільше їхніх баз в Криму, щоб тримати під контролем увесь чорноморський регіон.

Ховати щось на території міста не зовсім зручно, оскільки нема впевненості, що ніхто не помітить. Надто багато небажаних очей навіть вночі. А от заховати щось, виїхавши з міста, можна. Коли я їжджу рибалити за межі Києва (а я лише так і роблю), то іноді доводиться залишити щось до наступного разу, щоб не таскати з собою туди-сюди. В лісі, котрий біля річки, місця для цього більше, ніж достатньо. Там ніхто не ходить, і ніхто не може нічого бачити. Задача лише в тому, щоб той предмет чи предмети не зіпсувалися, до наступного приїзду.

“Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого” (В. Гете «Фауст»)

Тобто «порвата/зламана цнота»? Я б назвав так свій офіс, в якому видавав би путівку до ЧСК (Чарівного Світу Кохання) всім дівчатам, бажаючим позбутися своєї ненависної цноти.

Якщо вшановувати якогось одного святого, а про інших забувати, то інші можуть образитись. А якщо зазирнути до православного календаря, то в ньому ледь не кожен день є днем якогось святого. Виходить, що потрібно не працювати, а святкувати/вшановувати пам’ять кожного з них. Отже, логічно буде покласти цей відповідальний обов’язок на представників відповідної церкви. Нехай вони вшановують пам’ять сподвижників, котрих самі й вигадали.

Якщо дівка гарна й незаміжня, то чому б не покохати? Я думаю, що все в житті давно визначне, хоч іноді нам здається, що свою Долю ми творимо своїми руками. Насправді, весь життєвий сценарій давно розписаний. Якщо в цьому сценарії є та дівчина, то ти її неодмінно зустрінеш. Якщо не в автобусі, то на пляжі або ще десь. Справа людини - це просто пливти за течією.

Якщо правильно приховане, то з радістю.

Нема таких. Хочеш стати першою?