Відповіді Rigolote

Реально... Наприкінці 80-х у них уже продавали багато товарів по паспортах, тільки для місцевих. Я була там на курсах, знала кілька фраз литовською, іноді паспорт не запитували)) Ліберальніше ставилися до україномовних.

Уявляю, як ти заходиш до чергового пацієнта з двома котенятами в руках і кажеш щось на зразок: "Швидка психотерапевтична допомога. Викликали?")))

Колись будуть - не при моєму житті.

У суботу.

Колись одного мена звільнили за прогули.

У бабушки син - депутат?

Із Болгарії дівчинка була)) Болгари найкраще російську знали... Десь ще є листівки від неї... а так уже й імені не пригадаю((

Нуль цілих нуль десятих?)

Слабо собі уявляю таку мішанину)

За Ремарком вони б мали глушити кальвадос))

Бувало і не раз. Наприклад, колись дочка однокурсниці (з якою два роки жили в одній кімнаті) знайшла мене в ОК, передала вітання від мами. Я їй написала свій номер мобільного. Пройшов якийсь час - ніхто не телефонує. Тоді я в дочки взяла мамин номер. Телефоную - не відповідає, другий раз - теж. Телефоную наступного дня, відповідає, одразу називаючи мене по імені, тобто номер у контакти додала. Говорили довго, але склалося враження, що їй то було нецікаво... Відтоді ніколи перша не телефонує... я інколи - щоб привітати з днем народження.

Навряд. Змій боюся.

У нормальній країні подивилися б номер і подзвонили в поліцію - 23-я година все-таки. Вони б самі з хазяїном зв"язалися... Як ефективно діяти у нас - не знаю У принципі теж можна подзвонити в поліцію...

Сусіди?) Вони швидше за все про тебе те саме думають: "ну скільки можна сидіти, уткнувшись носом в комп?")