Відповіді Rigolote

Згодна з Радою... Але іноді клеймо - це не клеймо, а називання речей своїми іменами. Толерантність - це теж палка, яка має два кінці. Якщо говорити у глобальних масштабах, то Європа на собі ці наслідки вже почала відчувати. Щодо менших розмірів, то весь час згадую ситуацію на моїй колишній роботі (колись тобі розповідала). Ми так одну дамочку "толерували", майже як Ласочка, шкодували "бідну, нещасну, одиноку жінку", ставали на її бік, хоч вона була "не совсем права", і т.д. Нарешті вона "виросла" до замначальника і тут уже г... з неї поперло, вона забула про все добро, що для неї зробили, стала зводити особисті рахунки... Тому цькувати не треба, але осуджувати (іноді й колективно) та ставити на місце, щоб не "заривалися", деяких нахаб навіть потрібно.

Є чоловіки, яким борода пасує... іноді приховує певні недоліки. У мого колишнього шефа нижня щелепа помітно виступала вперед, а за бородою цього не було помітно.

Візьмеш в руки - маєш "вещь" (с)

Чуже життя - темний ліс, а чужа душа - то тихе море сліз... якось так...

На нижньому фото.

Це не із серії лайфаків, просто Лєна нагадала про кухню і коньяк. Одного разу робили гарячі бутерброди до коньячку для знайомого комп'ютерника, який після роботи забіг полагодити мій комп. Тільки зібралася запалити газ у духовці, як майстер погукав, щоб принесла йому викрутку. Повернулася на кухню, запалила сірник, відкрила духовку - і... зрозуміла, що газ уже увімкнутий. Рукою встигла закрити обличчя. Бахнуло так, що бутерброди вилетіли з духовки, обпалило частину фіранки на вікні, мені руку й чуба... Коньяк пили без закуски. Майстер грошей за ремонт не взяв, видно, був радий, що залишився живий)))

Є приказка: "У Луцьку, де все не по-людськи".

Ти просто скарб!) Більшість, навпаки, бореться з шопінгоманією.

На чекуню вистачить)

Не хочу туди за жодні гроші.

Важко сказати. Думаю, вони надіються на силові структури.

Відкрила щойно.

Їм хоч мільйон дай, все одно обкрадатимуть бідний народ.