Відповіді Rigolote

Є приятелька - уйгурка, яка виросла в Казахстані. Бабуся ж її - з кримських татар, депортованих з Криму в 1944-му. Вийшла заміж за американця, тривалий час жила з ним в Японії, де він викладав в універі. Тепер у США.

Додикові грілку поклади - від Тузика))

Як у кожної людини, є плюси і мінуси. І, мабуть, чи не кожен тут інколи тупить в певних питаннях. Проте згодна з Олегом - відчувається індивідуальність. Таке нерідко притаманне творчим особам)

Заглиблюватися в те, що подобається, що ні, не хочу. Тут не партійні збори)) До того ж, може, для когось те, що вважаю достоїнством, це якраз недолік... чи навпаки))

Це кожен вирішує для себе. Маю на увазі тих, хто добровільно вибрав таку боротьбу.

Мали б святкувати саме вони.

Не пам'ятаю. Це якась "базарна" їжа. У мене такі асоціації. Біля ринку в нас кіоск раніше був з біляшами і ото всі ходили по ринку з тими пиріжками в руках... Наче з голодного краю приїхали...

Багато де (с) В Чичен-Іці, наприклад.

Може, ним цвяхи там забивали?)

Скромний +

Певно, вона, отримавши "путівку в чарівний світ кохання", помчала туди, назустріч своєму щастю))))

Згодна з Радою на 100 %. Але в Карпатах, наприклад, божою росою називають... молоко.

До речі, у словнику Грінченка це теж зафіксовано, а він не західняк. Так само, як і Номис, якого Грінченко цитує, був родом із Полтавщини.

Покажи нам приклад))

Велосипед хотіла років у 7-9. Потім, у підлітковому віці, уже мала його, дідусь свого віддав))

Але то вже не той ефект. Книжки якісь хотіла прочитати, яких не було в бібліотеці... Може, іще щось, однак точно не пам'ятаю... Певно, ті бажання не надто сильні були, якщо не відклалися в пам'яті))

У 1960–1970 роках долар коштував 60 копійок. От і підрахуй по курсу))