Відповіді Rigolote

Нема

Мабуть, можна поплакати, одночасно щось роблячи. Пам'ятаю, колись копала картоплю і плакала... а вітер сльози сушив...

Добре, що легко відбувся... і що сусідів дома не було...

Роблю через "не хочу", а потім і бажання з'являється. Все одно на роботі більше нІчим зайнятися, та й ніхто за мене того не зробить)) А от з домашньою роботою складніше, тут себе заставити значно важче...

Сумуєш за десантником?

Сніданку не було... бо їла вперше десь о 13 годині - спочатку кукурудзяну кашу, а через хв 30 чай і гарячий бутер із сиром. А що би такого з'їла - навіть не знаю. Нічого після свят не хочеться))

Поняття не маю... такого в родині не було.

Звідки знаєш, що не пишу?))

Кого?

Забезпечую... може, не так добре, як хотілося б, але претензій наразі пред'являти нІкому, крім самої себе))

Ніраламба пурна чакрасана ))

але навряд чи люди, які заробляють хороші гроші, висітимуть на укрдомі денно і нощно... або гроші заробляють, або найдуть якісь веселіші розваги за наше болітце))

Це процес не одного дня... тому навіть як вона й буде, я мало що застану.

Вітаю, Юрасю! Передусім зичу здоров'я тобі та усій твоїй родині і мирного неба над головою! Все решта - справа наживна...

Тю, дивна дівчина... я б подарувала будь-якому військовому такий подарунок на його прохання, не кажучи вже про "небайдужу людину".