Відповіді Зірка

Я завжди вірю брітанскім учоним і дотримуюсь їх рекомендацЬІй...... Бо вони таки праві

Та процес іде. давно причому.

у мене все нормально.

Ну скоро значить, бомбардіровщики з'являться. Отбомбісь............ Да. Мені смішно, уєпани хрінові. Так їм і треба.

Чорт.. З дуже близькими. Тобто от, виростає моя найгарніша у світі племінниця і тово? Ну, звісно ж, засмучуся. Але це будуть мої проблеми, мій смуток! Заспокоюватиму себе прикладами, от, Арбєніна там... таке.

Коротше............

У 1990 році в Одесі. О 4-тй ранку там був черговий поштовх. Підземний. (Перший був удень).. Коли почало скрипіти жутким скрипом, почали хилитатись і хлопати дверцята шаф, ми сіли з другою жінкою на ліжках і заклякли. Діти спали. Продовжувалось хвилину може. Нам здалося вічність.. Цей скрип. Коли тріщать шви у стінах. сиплеться штукатурка.дзвенить посуд. А ти на 16 поверсі, 4 та ранку, будівля трикутна у плані, кожен поверх- чомусь три рахітічні марші (замість звичних двох, але може це для зручності підйому) Поки вискочиш...Ліфт-то відключений, ясна річ. Коротше, коли всі ломануться на такі сходики-можна стрибати з вікон-задавлять все обійшлося.

Ой, прєлєсть. Такі дисципліновані завжди мають успіх.

Я любила різні вовшебні казки, але все-таки прочитала кілька дорослих книжок у мол. класах- Червоні вітрила, напр. ... Я зазвичай запам'ятовувала книжки напам'ять, як воно так виходило не знаю... Найбільше запам'яталась доволі доросла, складна книга "Остров Тамбукту". Років 10 тому попалась на очі, я полистала- не розумію, як я могла з величезною цікавістю, вникаючи у кожну деталь, маленькою дитиною років 10 - читати таку нецікаву дорослу книжку, написану абсолютно не Жюлем Верном... Потім ще-Леґенда про Тіля Уленшпігеля (точно так же, напам'ять, з великим захопленням) Дорослою- не змогла асіліть і 10 сторінок... Надто специфічно, нудно.. Отакоє от. (Мовчу про Спартака.. Овода, купи різних прочих книжок. Все це було зі мною до того, як я перейшла у 6-й клас. Потім я переїхала... Все закінчилось, і почалось більш дитяче шкільне життя. А у першому класі моєю улюбленою книженцією була "В країні Сонячних зайчиків". і "В країні Суниць".

Покупаем орехи?

неудачний жарт нерозумної людини.

Дєцтво; школярство... Ну така, совкова недостатність..

Несерйозність- тіпо а шо я. шо я? "Вони " там ще хуже...

От саме це нас і губить...

как ето нет намека. Єсть.... Сонце жарить вовсю. Все зеленіє. Повно черешень і молодої картоплі. Пташки співають, жучки літають, діти верещать. Що ще треба?

А так- доброго ранку!

Пляць. КамсамольцЬІ!

До мешканців горішніх плавнів слід звертатись "плавчани". Адже нижніх плавнів там немає.

Сенхайзер. А шта?

я люблю олеандри.

Виключно за дурість.

ну находить....