Єдиного пасажира. що вижив після корабельної аварії викинуло на безлюдний острів. З уламків корабля, що прибилися до берега, він так-сяк збудував собі схованку, заніс туди все, що викинуло море і могло стати йому в пригоді. Він підніс хвалу й подяку Богові за свій порятунок. Минуло багато днів, та поряд з островом і не пропливало жодне судно. Щоранку він обходив острів, шукаючи їжі. Одного разу, під час такої мандрівки, спалахнула пожежа, полум’я пожерло усі дерева навкруги. Його житло і всі речі згоріли дочиста, тільки чорний дим підносився до неба.
Повернувшись і знайшовши згарище на місці житла, бідолашний заволав до неба:
- Як Ти міг мені таке мені учинити? За що? – він зовсім занепав духом.
Але раптом почув незвичний шум і побачив корабель, що наближався до острова.
- Як ви знайшли мене?
- Ми помітили вогнище, яке ти розклав.
Навіть у тому, що є важке і болісне треба вбачати надію. Чорний дим на попелищі життя може бути сигналом, на яке відгукнеться спасіння.
Новенькі