Згідно з «еллінською» версією, скіфською землею, яка існувала одвіку, володіла змієдіва Апі. За її бажанням Геракл — син Зевса, що опинився в тих краях після звершення дев’ятого подвигу — перемоги над триголовим чудовиськом Геріоном, узяв з нею шлюб. У них народилося троє синів; найменшого назвали Скіфом. Геракл залишив синам священні дари — пояс і лук, символи царської влади та військової могутності. Той із синів, котрий подужав би зігнути лук і підперезатися ним, мав стати царем. Це спромігся зробити лише Скіф. Перемігши у змаганні з братами, він став володарем країни й родоначальником скіфського народу.
За третьою, «історичною» версією, що її подає славетний історик Діодор Сицилійський, «... з’явилася в них (у скіфів) народжена землею діва, в якої верхня частина тіла по пояс була жіночою, а нижня — зміїною. Зевс, злигавшись з нею, породив сина на ім’я Скіф, який уславився більше від усіх своїх попередників і назвав народ за власним ім’ям скіфами. (с))














Новенькі