Відповіді Zoya

Леопардових лосин не вистачає))

Таке враження, що олігархат разом з Порохом хочуть одним махом і Залужного принизити. тому що вважають конкурентом, популярний)), і на Зе кинути підозру, ніби то його рук справа…

Як романтично.))

Девушка, Вы под чем? (с))

Скоріш «різнокольорові»)) насправді, саме такі, середньоруські, вважаються справжніми зеленими. Камуфляжні, коротше.

Ты снова в параллельной реальности.

Они там через одну такие… скрепные.

Жорстоко.)

Хтось сповідується в церкві, а в неті люди, як перші християни - одне одному)) або загалу

Ні, не думаю.))

Випадок з мого дитинства, про який я колись розповіла Зорянчику в приватці БМ, пояснюючи своє ставлення до таких «поборників мови»: батьки здавали квартиру відпочиваючим, жили ми біля самого моря, одного разу заїхала сім’я з Західної України. Все було добре, поки вони не дізналися про те, що мама й тато українці. Запитали, чому не розмовляють завжди й з усіма на мові… мама сказала (це було ще за часів союзу)), що всі тут говорять російською, тому й вони так… як усі. Замовчали з тієї розмови «дорогі гості», а при виїзді, знаючи, що через хворобу мама взагалі не відчуває запахів, ввімкнули газ на газовій плиті. Майже всі конфорки… тато чудом випадково прийшов з роботи не так як завжди, мати знайшов майже непритомну, яка не розуміла що з нею не так. І дякувати Богу, що вона не запалила тоді жодного сірника, бо той газ був по всій хаті…

Але я не про це. Знаєте, що відповів мені наш цнотливий мачо?)) що все ті «западенці» зробили правильно… так і треба було. Батьки - зрадники і їх треба було покарати.))

Саме тоді я зрозуміла, що з цією «людиною» не все гаразд… або працює свідомо на розбрат.

Постоянно помогаю советами директрисе, которая за спиной меня регулярно подставляет и хает при каждом случае.)) сильно боится конкуренции и за свое место. Не понимает, что мне ее кресло нафиг не нужно.

Я тепер не їм цукерок. Там пальма.((

Ніколи не розуміла Герду.))

Сьогодні один такий залицявся в відділенні служби доставки … явно одружений … перша думка: «от же ж кобєліна» сорі)