
Так склалося, що більшість змін в моєму житті трапилися майже самі по собі. Тобто вони приходили, я їх приймала або ні. Деякі з них прийшли без моєї згоди - це втрати близьких. Але я майже все життя прожила в одному місці (місто, житло). Один тільки раз мене на сімейній нараді вирішили відправити в Є-бург до родичів одразу після Чорнобилю. Мені було 17, я прийняла як пригоду, але за рік повернулась в Київ. В 38 років поступила до універу і закінчила його в 43, визначившись з професією. В 49 вийшла заміж другого разу... 8 років проробила в групі компаній, в вересні 2019 звільнилась, знайшовши нову роботу. Що наступне? Може зміна країни? Не знаю, Сестричка.... Я іноді серйозно про це починаю замислюватися, як ніколи.. Саме після того як вибрали "бубочку"... Такого розчарування не було давно. Але мене утримує та думка, що переважна більшість моїх друзів, знайомих, чия думка для мене авторитетна або важлива, знаходяться зі мною на одній стороні барикад. Так про що я?? Відволіклась від теми)) Зміни приймаю, рішення приймаю дуже швидко і майже не вагаючись якщо потрібно, міняю все. Незалежно від віку. Він тут точно ні до чого.:-) Дуже рада тебе бачити. Добре що ти повернулась)
Новенькі