Відповіді Анна

Років 10 не читаю... Хоч виросла в сім'ї де весь час читали. І сама була "книгоголиком" все життя. Ніколи не треба було вимушувати це робити. Як кинула курити - як відрізало.

В школі - ні. Навіть і думки такої не було. З 2 курсу училища почала періодично прогулювати.

Бухала вже з Марішкою, Гаріком, Ушкінслав, Яном, Поручіком, Ірискою, Капрізулею, ще хтось був. З ким ще б випила коньячку, то Сестра Тера, Радушка, Наталі, Містер Вотчер (давно його не бачила), Мітяй, Солдат, Юрка Соус. Більш нікого не знаю. Взагалі - мені достатньо))

Рим, Париж, Барселона, Прага (дубль 2), Варшава, Берлін, Познань, Гданськ, Потсдам, Дубаї, Мармарис, Стамбул (дубль 2).... довго писати... Бажань багато.

Кожного разу по різному. Коли поплакати гарненько треба. Коли прогулянка свіжим повітрям. Коли шопінг. Ось сьогодні була зустріч з подружайкою. Наче не довго, 2 годинки всього, але трішки попустило.

Раніше - регулярно. Зараз вже нема коли) Але я гадаю, що буду і після пенсії закохуватись))

Дуже смачно круасани без начинки розрізати, намазати крем-сиром та покласти скибочки спілого авокадо та посолити трішки. Потім ще можна на чорний хліб мазати авокадо і сіллю... Смакота. Їм пару разів на місяць, по можливості. Якось ще роблять салати, але я поки не робила.

З місцевих аборигенів. Укрхом.

В умовах карантину - саме те. Дуже дотепно. Не треба готуватись, переодягатись, фарбувати обличчя. Бачу тільки плюси.

Смерть мами, Чорнобиль, Весілля, народження сина. Різнокольорово. Як у більшості.

Шуша і Чарльз

В мене лінзи. Тому нормально. Нічого не пітніє. Але коли в транспорті в темних окулярах і масці, то буває. Неприємне відчуття. Беру тихенько , запускаю повітря. Щоб рожа не пітніла.) Двірники б на скло окулярів, так? ))

Так склалося, що більшість змін в моєму житті трапилися майже самі по собі. Тобто вони приходили, я їх приймала або ні. Деякі з них прийшли без моєї згоди - це втрати близьких. Але я майже все життя прожила в одному місці (місто, житло). Один тільки раз мене на сімейній нараді вирішили відправити в Є-бург до родичів одразу після Чорнобилю. Мені було 17, я прийняла як пригоду, але за рік повернулась в Київ. В 38 років поступила до універу і закінчила його в 43, визначившись з професією. В 49 вийшла заміж другого разу... 8 років проробила в групі компаній, в вересні 2019 звільнилась, знайшовши нову роботу. Що наступне? Може зміна країни? Не знаю, Сестричка.... Я іноді серйозно про це починаю замислюватися, як ніколи.. Саме після того як вибрали "бубочку"... Такого розчарування не було давно. Але мене утримує та думка, що переважна більшість моїх друзів, знайомих, чия думка для мене авторитетна або важлива, знаходяться зі мною на одній стороні барикад. Так про що я?? Відволіклась від теми)) Зміни приймаю, рішення приймаю дуже швидко і майже не вагаючись якщо потрібно, міняю все. Незалежно від віку. Він тут точно ні до чого.:-) Дуже рада тебе бачити. Добре що ти повернулась)

Да... З Відрадного точно нікуда не доберешся...Сама тут мешкаю. Але я б не хотіла дачу без зручностей. Краще купити авто і їздити в Пущу або на Міністерку.

А вона може поділитись посиланнями, що вона знайшла? Мені теж треба))